пр. Московский 52, 4 этаж, Харьков, Украина, тел. +38(057)7319580

 

Felix, qui potuit rerum cognoscere causas
Главная » Публикации » Деякі аспекти реалізації товарів і послуг в Інтернеті. Особливості договору на відстані у глобальній мережі

Деякі аспекти реалізації товарів і послуг в Інтернеті. Особливості договору на відстані у глобальній мережі

Коментар Олени Сібільової для видання «Юридична газета»

Сьогодні дедалі більше підприємців продають населенню свої товари та послуги за допомогою мережі Інтернет, що в свою чергу є зручним як для продавця, так і для покупця, оскільки перші досягають економічної вигоди за рахунок зменшення витрат на утримання реального місця торгівлі, а другі отримують значну економію часу та коштів на пошук необхідного товару та одержують його значно дешевше. З огляду на актуальність та розвиток електронної комерції, у цій статті мова піде про деякі аспекти, на які варто звернути увагу при укладені договорів при реалізації товарів чи послуг у зазначений спосіб.

Розглядаючи умови існування електронної комерції, насамперед виникає питання: де ж насправді вважаються вчиненими правочини, що мають джерела походження з мережі Інтернет? З метою захисту прав та інтересів споживачів чинним законодавством досить оперативно та доцільно надано на нього відповідь. Так, відповідно до ст.і 647 ЦК України договір є укладеним у місці проживання фізичної

особи або за місцезнаходженням юридичної особи, яка зробила пропозицію укласти договір, якщо інше не встановлено договором.

Оскільки в момент укладення договору шляхом прийняття публічної оферти, запропонованої у мережі Інтернет, продавець і споживач об'єктивно перебувають у різних місцях і умови договору погоджуються ними за допомогою мережі Інтернет та/або телефонного зв'язку, слід дійти висновку, що до відносин сторін у цьому випадку мають застосовуватися правила, які регулюють укладення договору на відстані.

Можливість укладення договору на відстані та регламентація порядку такого укладення законодавцем передбачена, зокрема, у нормах Закону України «Про захист прав споживачів».

Однак використання такого способу реалізації товарів і послуг має деяку власну специфіку: по-перше, щодо нього встановлюються спеціальні умови вчинення, а по-друге, він не звільняється від основних вимог законодавства, що застосовуються до продажу товарів, надання послуг тощо. У тому числі цей нюанс виявляється на прикладі вимог щодо надання інформації щодо товару. 

З огляду на специфіку придбання товару та послуги на відстані, коли покупець не має можливості безпосередньо перевірити властивості товару чи погодити умови послуги, особливої ваги набуває необхідність надання споживачеві максимально повного обсягу інформації щодо бажаного товару та послуги й умов договору.

Так, статтею 13 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено., що перед укладенням договорів на відстані продавець (виконавець) повинен надати споживачеві інформацію про: 1) найменування продавця (виконавця), його місцезнаходження та порядок прийняття претензії; 2) основні характеристики продукції; 3) ціну, включаючи плату за доставку, та умови оплати; 4) гарантійні зобов'язання та інші послуги, пов'язані з утриманням чи ремонтом продукції; 5) інші умови поставки або виконання договору; 6) мінімальну тривалість договору, якщо він передбачає періодичні поставки продукції або послуг; 7) вартість телекомунікаційних послуг, якщо вона відрізняється від граничного тарифу; 8) період прийняття пропозицій; 9) порядок розірвання договору. 

Слід звернути увагу, що факт надання зазначеної інформації повинен бути підтверджений письмово або за допомогою електронного повідомлення. Інформація, підтверджена таким чином, не може бути змінена продавцем (виконавцем) в односторонньому порядку. Підтвердження інформації не вимагається, якщо послуга надається засобами дистанційного зв'язку і оплачується через оператора телекомунікаційних послуг.

Що стосується підтвердження надання зазначеної вище інформації за допомогою електронного повідомлення, то є певні складнощі процесуального доведення факту такого повідомлення, зокрема, відповідно до п. 46 Постанови Пленуму ВГСУ від 17.10.2012 № 12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелекту­альної власності» роздруківки Інтернет-сторінок (web-сторінок) самі по собі не можуть бути доказом у справі. Але якщо відповідні документи видані або засвідчені закладом або спеціально уповноваженою особою в межах їх компетенції за встановленою формою і скріплені офіційною печаткою на території однієї з держав - учасниць Співдружності Незалежних Держав, то згідно зі статтею 6 Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, від 20.03.1992 вони мають на території України доказову силу офіційних документів.

Тому, з огляду на зазначене, варто порекомендувати продавцям разом із товаром передавати покупцю для підписання розписку про отримання інформації, передбаченої ст. 13 Закону України «Про захист прав споживачів». При цьому в розписці бажано навести інформацію, яка передається, а не обмежуватися лише посиланням на те, що така інформація споживачеві надана.

У разі ненадання такої інформації суб'єкт господарювання несе відповідальність згідно зі статтями 15 і 23 вказаного Закону.

Так, відповідно до ст. 15 зазначеного Закону в разі, коли надання недоступної, недостовірної, неповної або несвоєчасної інформації про продукцію та про виробника (виконавця, продавця) спричинило: придбання продукції, яка не має потрібних споживачеві властивостей, - споживач має право розірвати договір і вимагати відшкодування завданих йому збитків; а відповідно до ст. 23 вказаного Закону відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію є підставою для притягнення суб'єкта господарювання до відповідальності у вигляді штрафу в розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а в разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Важливо зважати й на той факт, що при вирішенні спорів щодо ненадання інформації законодавство про захист прав споживачів під час розгляду вимог споживача про відшкодування збитків, завданих недостовірною або неповною інформацією про продукцію чи недобросовісною рекламою, встановлює презумпцію, відповідно до якої у споживача немає спеціальних знань про властивості та характеристики продукції, яку він придбаває.

Також варто звернути увагу, що відповідно до ст. 19 вказаного Закону нечесна підприємницька практика включає будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною, разом з тим підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається в нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору; правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Одночасно з наданням інформації, про яку йдеться в цій статті, суб'єкт господарювання зобов'язаний дотримуватися також і інших вимог, які реалізуються саме при передачі товару споживачу. А саме - щодо видачі розрахункового документа про сплату вартості товару, документів на товар.

Так, відповідно до п. 1.14 Правил продажу товарів на замовлення та поза торговельними або офісними приміщеннями, затверджених Наказом Міністерства економіки України від 19.04.2007 № 103, розрахунки за продані товари та надані послуги можуть здійснюватися готівкою та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) відповідно до законодавства. Разом з товаром споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проданої продукції, який засвідчує факт купівлі товару та/або надання послуги.

Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 662 Цивільного кодексу України продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства. Уразі порушення продавцем свого зобов'язання щодо передачі документів, що стосуються товару, відповідно до ч. 2 ст. 666 Цивільного кодексу України покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу та повернути товар продавцеві.

Тож з метою запобігання розірванню договору з причин відсутності документів на товар продавцю слід перед вчиненням договору купівлі-продажу проінформувати покупця про наявні до видачі документи на товар (наприклад, в описі товару на інтернет-сторінці), та при передачі товару отримати від покупця письмове підтвердження отримання попередньо погодженого сторонами пакета документів на товар.

Виконання підприємцями вимог законодавства щодо надання споживачеві, у тому числі при реалізації товарів, робіт та послуг з використанням мережі Інтернет (що не звільняє від дотримання загальних вимог законодавства), до­статнього обсягу інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору, розрахункового документа про сплату вартості товару і документів, приналежних до товару, позбавить їх у майбутньому зайвих проблем. 

 

«Найпоширенішою та найзручнішою формою укладення договору в мережі Інтернет є публічний договір»

Андрій Содоль

Директор ЮК «Аргумент-Консалтинг»

Особливостями укладання правочинів дистанційним шляхом у мережі Інтернет є необхідність ідентифікації сторін договору, закріплення реальної згоди на укладання такого правочину, підтвердження такої згоди та факту укладання.

Для продавця, наприклад, власника інтернет-магазину, найпоширенішою та найзручнішою формою укладення договору в мережі є публічний договір (ст. 633 ЦК України). Публічний договір розміщується на відповідному сайті або іншим шляхом, що доступний для будь-якого покупця товарів і споживача послуг. Він містить загальні умови купівлі-продажу товару, робіт, послуг, які є однаковими для всіх покупців та споживачів. Безпосередньо предмет договору, сам вид товару (послуг), їх кількість, може оформлюватися шляхом подання відповідної заявки (заповнення форм, вибору товару (послуг) тощо). Прийняття і підтвердження такої заявки є невід'ємною частиною (обов'язковою умовою) публічного договору. Роблячи відповідну заявку на купівлю товару (послуги) та здійснюючи відповідну оплату в спосіб, передбачений публічним договором, покупець (споживач послуги) фактично акцептує умови публічного договору. Таким чином, укладання договору відбувається шляхом загальнодоступної публікації публічного договору (оферти) з боку продавця товару (послуг) і згоди на такі умови з боку покупця через вибір товару (послуг) та оплати. Остаточним виконанням умов договору з боку продавця товару (послуги) буде доставка товару або виконання послуги.

Закон України «Про захист прав споживачів», регулюючи правовідносини в сфері захисту прав споживачів, у своїй основі не виокремлює захист прав від способу укладення правочинів, безпосередньо в торговельному залі чи на відстані за допомогою, зокрема, і засобів Інтернету. Проте вказує на деякі особливості.

Так, Закон розрізняє особливий вид укладення договорів на відстані (п. 8 ст. 1 Закону) за допомогою засобів дистанційного зв'язку, зокрема Інтернету. Також законодавець передбачив певні вимоги до інтернет-продавців та права споживача для такого роду правочинів (укладання договору на відстані).

Зокрема продавець зобов'язаний надати споживачеві інформацію про найменування продавця, його місцезнаходження та порядок пред'явлення претензій; характеристики товару; вартість продукції, умови доставки, ціна доставки; гарантійні зобов'язання; порядок розірвання договору тощо. Важливим є те, що факт надання вищезазначеної інформації споживачеві повинен бути підтверджений продавцем письмово або за допомогою електронно­го повідомлення. Якщо таку інфор­мацію не було надано, споживач має право розірвати договір протягом 90 днів з моменту надання такої інформації.

Є певні обмеження щодо розірвання договору з боку споживача, зокрема якщо:

надання послуги або поставка товару електронними засобами зв’язку за згодою 1) споживача відбулися до закінчення строку розірвання договору, визначеного у частині четвертій цієї статті, про що споживачеві було повідомлено в підтвердженні інформації;

2) ціна товару або послуги залежить від котировок на фінансовому ринку, тобто поза контролем продавця;

3) договір стосується виготовлення або переробки товару на замовлення споживача, тобто якщо товар не може бути проданий іншим особам або може бути проданий лише з істотними фінансовими втратами для продавця (виконавця);

4) споживач відкрив аудіо- чи відеокасету або носій комп'ютерного забезпечення, які постачаються запечатаними;

5) договір стосується доставки періодичних видань;

6) договір стосується лотерей чи інших азартних ігор.

Також, якщо інше не передбачено договором, Продавець повинен поставити товар не пізніше ніж ЗО днів.

У решті випадків права та гарантії для споживачів, що уклали договір в мережі Іитернет, такі ж, як і для інших споживачів товарів та послуг.

 

«Покупці в інтернет-магазинах теж нехтують реалізацією свого права на отримання інформації про продукцію або на розірвання договору» 

Юрій Павлишинець

Старший юрист ЮФ «Кушнір, Якимяк та Партнери»

Особливості укладення і виконання договорів щодо реалізації товарів або послуг (далі - продукція) у мережі Інтернет встановлюються Законом України «Про захист прав споживачів», а також Правилами продажу товарів на замовлення та поза торговельними або офісними приміщеннями, затвердженими Міністерством економіки України. За своєю сутністю такий договір є усним договором купівлі-продажу, укладеним на відстані за допомогою дистанційного зв'язку. Договір укладається шляхом акцептування покупцем оферти продавця та вважається укладеним з моменту підтвердження продавцем оформленого замовлення; сам же факт вчинення договору оформляється певним розрахунковим документом (квитанція, товарний чек, тощо), що надається покупцю при поставці продукції.

Оскільки укладені на відстані договори не укладаються в письмовій формі, законодавством установлено, що продавець при реалізації продукції зобов'язаний надати споживачу письмово або в електронному вигляді певну інформацію про продукцію, що придбавається. Уразі ненадання такої інформації продавець несе передбачену законом відповідальність. На практиці ж абсолютна більшість продавців (інтернет-магазинів) у мережі Інтернет фактично не виконує дану вимогу, оскільки вбачається, що інформації, яка розміщується на веб-сайті інтернет-магазину і надається покупцю при оформленні замовлення та поставці продукції, недостатньо. Наслідком такого невиконання з боку продавця є збільшення строку, протягом якого споживач має право розірвати договір, з 14 до 90 днів. Однак у більшості випадків покупці в інтернет-магазинах теж нехтують реалізацією свого права на отри­мання інформації про продукцію або на розірвання договору (дійсно, у чому сенс розривати договір, якщо продукція задовольняє потреби?). А отже, допоки усталена практика взаємовідносин між продавцями та споживачами задовольнятиме останніх, інтернет-магазини цілком логічно продовжуватимуть ігнорувати вимоги законодавства, спрямовані на ускладнення їх бізнес- процесів

 

«Важным моментом является сам факт заключения договора на расстоянии» 

Евгений Савенко

Начальник юридического управления ЮК «Территория Закона»

В сегодняшнем мире современных технологий все большую популярность обретает интернет-коммерция.

Законодатель уделил внимание торговле на расстоянии в ст. 13 За­кона Украины «О защите прав потребителей». Для данных видов сделок существуют как общие правила, присущие для всех видов сделок, так и специфические.

К общим правилам можно отнести:

1) обязанность предоставить информацию о товаре до заключения сделки;

2) возможность вернуть товар в течение 14 дней;

3) безопасность товара; 
4) гарантийные обязательства.

Остановимся на специфических моментах.

Продавец обязан до заключения договора с покупателем предоставить необходимую информацию. Такая информация, согласно Закону Украины «О защите прав потребителей» может быть предоставлена письменно или посредством электронного сообщения. Если же предоставленная инфор­мация не соответствует требованиям Закона, покупатель имеет право расторгнуть договор в течение 90 дней.

Но самым важным моментом является сам факт заключения договора на расстоянии. Как правило, такие договора не имеют форму единого документа, и подтверждением договорных обязательств может являться электронная переписка.

Именно тут и могут возникнуть настоящие проблемы, связанные с возвратом товара, обменом на другой товар, гарантийными обязательствами продавца. Электронные письма должны содержать всю необходимую информацию для идентификации продавца и должны быть заверены нотариально, чтобы могли быть использованы как доказательство в суде.

Выходом из сложившейся ситуации может быть требование к продавцу о заключении письменного договора, который может быть прислан вместе с приобретенным товаром.

 

«Більшої довіри заслуговують аукціон-сайти, які пропонують програми захисту споживачів»

Олена Сібільова

Юрист ЮФ «Фелікс»

Останнім часом значного поширення набуває купівля-продаж товарів (послуг) в Інтернеті: продавцю немає потреби орендувати торговельне приміщення, отримувати патент, а у покупця є можливість придбати той самий товар, що і в звичайному магазині, швидше, дешевше та з доставкою.

Договір щодо реалізації товарів (послуг) у мережі Інтернет та його виконання має відповідати законодавству. Вимоги дотримання прав споживачів є однаковими та обов'язковими для всіх.

Особливістю є те, що договір не укладається в письмовій формі, підписаній обома сторонами. Замовлення не збігається у часі з передачею товару покупцю. Бланк замовлення, розміщений на сайті, заповнений та надісланий продавцю, виконує функції договору, а отже, створює зобов'язання для сторін та правові наслідки його виконання.

Обов'язковою законодавчою вимогою при укладенні договорів на відстані є надання споживачу достовірної інформації про найменування та місцезнаходження продавця, порядок прийняття претензій; характеристики продукції; ціну товару з доставкою; гарантійні зобов'язання; умови виконання договору; його тривалість та порядок розірвання. Надання інформації має бути підтверджено письмово чи електронним повідомленням.

Оплата за товар найчастіше проводиться двома шляхами. Перший, більш прийнятний для покупця, - післяплата на пошті чи кур'єру, після візуального огляду товару, перевірки його відповідності замовленню, отримання документів на товар. Другий, вигідніший для продавця, - передплата за ще не поставлений товар. Споживач має отримати належно оформлений розрахунковий документ.

Доставка товару проводиться у погоджений зі споживачем час. Законодавством передбачено укладення договорів з доставкою виключно непродовольчих товарів, оскільки продовольчі товари обміну та поверненню не підлягають.

Специфічним є порядок розірвання договорів на відстані. Споживач може розірвати договір упродовж 14 днів не лише з моменту отримання товару, а й з моменту підтвердження замовлення, повідомивши продавця. Законом передбачено лише декілька випадків обмеження такої можливості.

Практика виявляє ризики дистанційних договорів. Порушення строків доставки, невідповідність зображення товару його реальному вигляду, складність повернення товару онлайн магазину стають майже звичними. Нечесними продавцями є підприємці та фірми, які не перебувають за місцезнаходженням.

Через відсутність письмової форми договору складно довести факт його укладення, адже сторони не мають підписаного паперового документа. Чинне процесуальне законодавство не передбачає дослідження судом інформації, що міститься на веб-сайтах.

Перед здійсненням замовлення в Інтернеті доцільно ознайомитися з відгуками на форумах та перевірити продавця на сайті Департаменту реєстрації'. Більшої довіри заслуговують аукціон-сайти, які пропонують програми захисту споживачів. При порушенні прав по допомогу слід звертатися до міліції, Інспекції з захисту прав споживачів та до суду.

Наталія Черкес, радник ЮК DEGA Consulting

Станіслав Єрьомін, юрист ЮК DEGA Consulting

design by Andrew Grachev
СКИДКА 20%