пр. Московский 52, 4 этаж, Харьков, Украина, тел. +38(057)7319580

 

Felix, qui potuit rerum cognoscere causas
Главная » Публикации » Кіпрський синдром, або безуспішна боротьба Кабміну з офшорами

Кіпрський синдром, або безуспішна боротьба Кабміну з офшорами

Коментар Оксани Кобзар для "РБК-Україна", юридична фірма FELIX

Гучний візит української делегації до Вашингтона, крім усього іншого, ознаменувався заявою міністра фінансів Наталії Яресько, що в Україні починається "нова ера" боротьби з офшорами і втечею капіталу до "податкових оазисів". І першим на черзі буде багатостраждальний Кіпр. Хоча ця держава давно виключена із списку неблагонадійних юрисдикцій ОЕСР, і офшором в усьому цивілізованому світі не вважається.

Тим не менш, в уряді Арсенія Яценюка виношують всілякі ідеї, як повернути капітал, що втік з нашої країни. І паралельно з боротьбою з низькоподатковими юрисдикціями, нібито, посилюють контроль операцій між пов'язаними особами, намагаючись взяти "на олівець" трансфертне ціноутворення (ТЦУ). Регулярно вносять зміни до Податкового кодексу, а також розширюють список країн, резиденти яких підлягають особливому моніторингу.

Але поки що всі ці потуги марні. Відтік грошей з України триває, а 20 млрд грн, які ще уряд Миколи Азарова сподівався отримати в бюджет, завдяки пильній увазі до ТЦУ і офшорів, здаються недосяжною мрією.

Спроба, яка іноді як катування

Фіскальні органи намагаються вибудувати в Україні дієву систему контролю ТЦУ майже два роки. Так, 1 вересня 2013 року запрацювали зміни до Податкового кодексу, які розроблялися Міністерством доходів і зборів (нині ДФС) і компанією Price Waterhouse cooper's. Їх суть полягала в тому, щоб взяти "на олівець" операції з т. зв. пов'язаними особами. Тобто, операції, у межах яких компанія-резидент України за заниженими цінами перепродує якусь продукцію або послуги партнерам, зареєстрованим в низькоподаткових юрисдикціях. У підсумку, капітал виводиться з нашої країни, уникаючи оподаткування.

Нові вимоги Податкового кодексу поклали на бізнес обов'язок інформувати фіскалів про операції між пов'язаними особами (в тому числі, в межах України), а також з резидентами зарубіжних низькоподаткових юрисдикцій (де ставка податку на прибуток на 5 п. п. нижче ставки в Україні), перевищують 50 млн грн на рік по одному контрагенту. Також потрібно було документально обґрунтовувати ринковий рівень цін за таких трансакцій.

Законодавцям цього здалося мало. И в 2014 році вони повернулися до норм Податкового кодексу, які стосувалися ТЦУ.

"Поріг контрольованих операцій був знижений з 50 млн грн до 20 млн грн. Крім того, запроваджено принцип "витягнутої руки". Він передбачає зіставлення операцій (як контрольовані, так і контрольованих), щоб зрозуміти, чи зможе компанія реалізовувати товар або послуги за ціною, яку вона виставляє для пов'язаної компанії, при вільних угодах", - пояснила Наталія Ульянова, директор департаменту міжнародного податкового планування ЮФ ICF LegalService.

Також до контрольованих віднесли операції з одним контрагентом, якщо їх обсяг не перевищує 1 млн грн.

Але в липні ц. р. Верховна Рада знову повернулася до питання ТЦУ, проголосувавши законопроект №1861. Члени парламентського комітету з питань податкової та митної політики пояснили, що було вирішено остаточно згладити шорсткості чинного законодавства. Зокрема, зі сфери контролю був виключений ПДВ.

Але, найголовніше, депутати знову повернули поріг в 50 млн грн, а також збільшили з 1 до 5 млн грн обсяг річних операцій з кожним окремим контрагентом.

Огласите весь список!

Втім, у законодавців чехарда виникає не тільки в частині базових принципів контролю ТЦУ. Список країн, операції з якими повинні потрапляти в зону "особливої уваги", теж регулярно видозмінюється.

В кінці 2013 року в цей перелік увійшли майже 70 юрисдикцій. В травні 2015 року він поповнився новими державами. Хоча до наповнення цього списку є чимало питань.

По ідеї, існують чіткі критерії, за якими Кабмін відбирає країни для цілей контролю ТЦУ. Ставка податку на прибуток у конкретній юрисдикції на 5 п. п. нижче, ніж в Україні (тобто, менше 13%); влада країни не публікує дані про власників компаній, а також не обмінюються інформацією.

Тому включення в список Белізу, Македонії, Ірландії або Панами цілком логічне. Це класичні офшори, де податок на прибуток не сплачується, або його реальна ставка складає лічені відсотки. Ліхтенштейн і Люксембург також визнані українським урядом "неблагонадійними", оскільки фіскальні органи в цих країнах не видають інформацію про платників податків.

Але чому в списку опинився Сінгапур, де ставка податку на прибуток становить 17%? Чи Гонконг, який, незважаючи на свій офшорний статус, вимагає практично з усіх форм бізнесу сплачувати 16,5% податку?

Під критерії Кабміну вони ніяк не потрапляють. Так само як і Австрія, яку уряд включив в перелік "неугодних" у травні нинішнього року.

І хоча два місяці потому Австрія зникла з поля зору ТЦУ, все ще залишається загадкою, як респектабельна юрисдикція з прозорими умовами ведення бізнесу, з відкритим реєстром власників, що має двосторонній договір про уникнення подвійного оподаткування з Україною і податком на прибуток, який стягується за ставкою 25%, опинилася в числі контрольованих.

Тренуються на кішках

Представники ДФС визнають, що механізм відстеження ТЦУ впроваджується важко. Досі немає необхідної підзаконної бази, а терміни подання звітності для цілей ТЦУ постійно зсуваються. Так і бізнесу неясно, як виглядає алгоритм розкриття угод з пов'язаними особами, а також порядок застосування принципу "витягнутої руки".

"Щоб перевірити звіти ТЦУ фіскальної служби потрібно до 18 місяців. Перші звіти (2013 рік) компанії повинні були здати до 1 жовтня 2014 року, а звіти за 2014 рік - до 1 травня 2015 року. Враховуючи події в країні, податкову реформу, кадрову ситуацію, а також недостатній рівень кваліфікації українських податківців, не дивно, що результатів застосування правил ТЦУ досі немає", - пояснила Оксана Кобзар, партнер юридичної фірми FELIX.

Ускладнює роботу для співробітників ДФС і мораторій на перевірки бізнесу. Тобто, навіть у випадку подачі спотвореної звітності, перевірити дані про операції податківцям буде досить складно.

Хоча у фіскалів є достатньо часу, щоб встигнути покарати бізнес навіть постфактум: термін давності для нарахування зобов'язань в рамках операцій з ТЦУ становить три роки. Також у ревізорів є право штрафувати за не надання звітів. Розмір санкції в цьому випадку досягає 300 мінімальних зарплат (близько 365 тис. грн).

Обрізати не думаючи

У багатьох країнах Західної Європи контроль ТЦУ охоплює компанії з оборотом до 10 млн євро. Якщо взяти мінімальний оборот компаній в Україні, операції яких підпадають під контроль, і обсяг контрольованих операцій з кожним окремим контрагентом, з урахуванням девальвації гривні, це приблизно 2,27 млн дол. і 227 тис. дол., відповідно. Ці кордону за європейськими мірками досить низькі,і є ризик, що критерії, взяті за основу в Україні, значно ускладнять роботу бізнесу.

Також у ряді країн діють більш тонкі параметри відстеження операцій в рамках ТЦУ. Наприклад, у Польщі для звичайних угод контрольований обсяг становить 50 тис. євро, для послуг і нематеріальних активів - 30 тис. євро, для угод, що не перевищують 20% статутного капіталу компанії  - 100 тис. євро, для транзакцій з низькоподатковими юрисдикціями - 20 тис. євро в рік.

"А в Естонії річний оборот компанії повинен складати від 50 млн євро, і кількість працівників не менше 250 осіб", - зазначила Оксана Кобзар.

У той же час, в Кабміні не заперечують, що підходи до регулювання ТЦО в Україні будуть змінюватися. З одного боку, це пов'язано з черговим етапом податкової реформи.

З іншого - неприхованим прагненням чинної влади репатріювати політичні гроші. Інакше як пояснити багаторічну "любов" українського уряду до Кіпру? А також підвищений інтерес до таких країн, як Чехія і Великобританія? Які, до речі, в найближчому майбутньому теж можуть потрапити в список країн, угоди з резидентами яких будуть підлягати особливому контролю.

Павло Харламов

design by Andrew Grachev
СКИДКА 20%