пр. Московский 52, 4 этаж, Харьков, Украина, тел. +38(057)7319580

 

Felix, qui potuit rerum cognoscere causas
Главная » Публикации » Притягнення до відповідальності за помилку у визначенні коду товару

Притягнення до відповідальності за помилку у визначенні коду товару

Стаття Святослава Бартоша для видання «Юридична газета»

Новий Кодекс- старі проблеми

З 1 червня 2012 року почав діяти новий Митний кодекс України, прийнятий Верховною Радою в березні того ж року. Експерти тоді одностайно стверджували, що новий Митний кодекс України є дуже прогресивним, а його положення відповідають міжнародним стандартам. Проте, як показала практика, усі позитивні законодавчі ініціативи можна знищити в процесі їх реалізації. Отже, й зазначений Кодекс у цьому плані не є винятком. Не буду аналізувати всі зміни, які відбулися в митному законодавстві, а коротко зупинюся на проблемних питаннях, що стосуються притягнення до адміністративної відповідальності за порушення митних правил у випадку зміни коду товару згідно з УКТ ЗЕД.

Кваліфікація за «вигідною статтею»

Напевно, кожен декларант стикався у своїй практиці з такою ситуацією, коли митниця обґрунтовано чи необ ґрунтовано змінює код задекларованого ним товару.

Підстав для прийняття рішення про визначення коду товару в митниці є декілька. Найпоширеніші з них:

- наявність висновку спеціалізованого підрозділу з експертного забезпечення митних органів про те, що фізичні або хімічні характеристики задекларованого товару не відповідають даним, зазначеним у товаросупровідних документах та в митній декларації;

- коли отримані митним органом додаткові документи дають підстави для віднесення задекларованого товару до іншого коду згідно з УКТ ЗЕД.

Важливо звернути увагу на те, що змінити код задекларованого товару митниця може як до завершення митного оформлення товару, так і після випуску його у вільний обіг.

Саме момент прийняття рішення щодо кваліфікації товару згідно з УКТ ЗЕД дуже часто впливає на вибір співробітниками митниці статті, за якою вони кваліфікують дії декларанта у випадку, якщо зміна коду товару призвела до збільшення ставки мита. Якщо рішення про визначення коду товару приймається до завершення митного оформлення товару (за умови, що зміна коду товару призводить до збільшення ставки мита), то митники кваліфікують такі дії декларанта за статтею 472 Митного кодексу України (далі - МК України), стверджуючи при цьому, що декларант не виконав свої обов’язки і не задекларував товар, тобто не заявив за встановленою формою точні та достовірні відомості про код товару згідно з УКТ ЗЕД.

Якщо ж рішення щодо кваліфікації товару згідно з УКТ ЗЕД приймається вже після випуску товарів у вільний обіг (зазвичай це відбувається в рамках так званого пост-аудиту), то тоді дії декларанта кваліфікуються за статтею 485 МК України, як заявлення в митній декларації з метою неправомірного зменшення розміру митних платежів неправдивих відомостей, необхідних для визначення коду товару згідно з УКТ ЗЕД.

Така ситуація викликана декількома факторами. По-перше, правопорушення, передбачене статтею 485 МК України, відноситься до триваючих правопорушень, а тому, у випадку кваліфікації дій декларанта саме за цією статтею, у митниці буде набагато більше часу для проведення необхідних процесуальних дій та для винесення постанови у справі про порушення митних правил. По-друге, санкцією статті 472 МК України передбачено обов’язкове стягнення у вигляді конфіскації безпосередніх предметів правопорушення, а отже, після випуску товарів у вільний обіг, дуже важко, а часто і взагалі неможливо, реалізувати таке стягнення. Також варто враховувати й те, що справи про порушення митних правил, передбачені статтею 485 Митного кодексу України, розглядаються начальником митного органу або його заступником, а постанови митних органів у таких справах оскаржуються тільки до суду першої інстанції. Натомість, справи про порушення митних правил, передбачені статтею 472 Митного кодексу України, розглядаються місцевими загальними судами, і їх постанови можуть бути оскаржені в апеляційному суді, що часто збільшує шанси декларанта на позитивний розгляд його справи.

Без вини винуватий 

Чи не найбільш спірним залишається питання встановлення наявності вини декларанта у неправильній класифікації задекларованого товару згідно з УКТ ЗЕД. Ще задовго до прийняття нового Митного кодексу Державна митна служба України надала роз’яснення (лист ДМСУ від 31.03.2009 року №11/1- 10.20/2838-ЕП), що сам по собі факт зазначення у ВМД (митній декларації) неправильного коду товару за УКТ ЗЕД і корегування розміру нарахованих митних платежів не може бути підставою для складання протоколу про порушення митних правил.

Висновок про виявлення факту порушення митних правил, що відповідно до ст. 360 МКУ (тут мається на увазі Митний кодекс України від 11.07.2002 року № 92-ІУ) є підставою для порушення справи про порушення митних правил, повинен робитись виключно за умови достатності даних, що вказують на наявність складу правопорушення, елементом якого є вина суб’єкта.

Такі дані можуть бути отримані тільки за результатами всебічного аналізу обставин митного оформлення і ретельної перевірки дій під час цього процесу як з боку декларанта, так і з боку працівників митного органу, що беруть у ньому участь.

Обставинами, які свідчать про наявність чи відсутність вини правопорушника, є, крім іншого, ступінь складності і однозначності класифікації товару.

В окремих випадках обґрунтованість висновку про вину особи у вчиненні правопорушення може бути забезпечена лише у разі отримання додаткової інформації від підрозділу, що приймав рішення про визначення коду товару за УКТ ЗЕД. Саме фахівець, уповноважений вирішувати питання класифікації товару, може надати інформацію, що з урахуванням положень ст.ст. 10 і 11 Кодексу України про адміністративні правопорушення дозволить встановити, чи мала особа, яка здійснювала декларування, умисел вчинити порушення, чи могла вона передбачити наслідки своїх дій.

З прийняттям нового Митного кодексу наведені роз’яснення Державної митної служби України отримали законодавче закріплення. Однак це не означає, що в такому випадку працівники митниці почали їх неухильно виконувати.

Зокрема, відповідно до ч. 6 ст. 69 МК України штрафи та інші санкції за несплату митних платежів та за інші порушення, виявлені у зв’язку з неправильною класифікацією товарів, застосовуються органами доходів і зборів виключно у разі, якщо прийняте органом доходів і зборів рішення про класифікацію цих товарів у складному випадку було прийнято на підставі поданих заявником недостовірних документів, наданої ним недостовірної інформації та/або внаслідок ненадання заявником всієї наявної у нього інформації, необхідної для прийняття зазначеного рішення, що суттєво вплинуло на характер цього рішення.

Під складним випадком класифікації товару розуміється випадок, коли у процесі контролю правильності заявленого декларантом або уповноваженою ним особою коду товару виникають суперечності щодо тлумачення положень УКРЗЕД, вирішення яких потребує додаткової інформації, спеціальних знань, проведення досліджень тощо (ч. 5 ст. 69 МК України).

Таким чином, якщо рішення про визначення коду товару приймалося виключно на підставі висновку спеціального підрозділу з експертного забезпечення митних органів, то висновок про наявність у діях декларанта складу правопорушення може бути зроблений, тільки якщо буде доведено, що декларант подав недостовірні документи або приховав наявні у нього відомості про товари.

Однак як митні органи, так і суди вперто ігнорують наведені норми законодавства та притягують до відповідальності декларантів за заявлення недостовірних даних про код товару згідно з УКТ ЗЕД, навіть якщо рішення про визначення коду товару приймалося виключно на підставі висновку експертизи, яка проводилась із застосуванням спеціальних наукових методів.

Хотів, не хотів - нікого не цікавить

На превеликий жаль, навіть з прийняттям нового Митного кодексу невирішеним залишилося питання щодо форми вини, з якою можуть вчинятися ті чи інші порушення митних правил. З самого поняття порушення митних правил, яке наведено у статті 458 МК України, зрозуміло, що ці правопорушення можуть вчинятися як з умисною формою вини, так і з необережності.

Утім, що стосується статей 472 та 485 МК України, то ці правопорушення за конструкцією диспозиції статті є правопорушеннями з формальним складом, оскільки не передбачають обов’язкового настання будь-яких наслідків протиправних дій. Проаналізувавши положення статей 10 та 11 Кодексу України про адміністративні правопорушення, можна зробити однозначний висновок, що адміністративні правопорушення з формальним складом можуть вчинятися тільки з умисною формою вини. Оскільки лише умисна форма вини передбачає ставлення особи до своїх дій, а необережна форма вини характеризує ставлення особи тільки до наслідків своїх протиправних дій.

Тим більше, що стосується статті 485 МК України, то диспозиція цієї статті передбачає спеціальну протиправну мету дій декларанта щодо заявлення неправдивих відомостей - неправомірне звільнення від сплати митних платежів чи зменшення їх розміру. Наявність спеціальної протиправної мети однозначно вказує на те, що це правопорушення може бути вчинено тільки з умисною формою вини, оскільки на момент подачі декларації декларант повинен усвідомлювати факт заявлення неправдивих відомостей та умисно бажати, щоб заявлені ним неправдиві дані вплинули на розмір митних платежів, які йому доведеться сплатити за митне оформлення задекларованого ним товару.

Однак ці законодавчі положення вперто ігноруються і співробітниками митниці, і судом при вирішенні справ про порушення митних правил, що призводить до неправомірного та безпідставного притягнення до адміністративної відповідальності декларантів за допущені ними помилки щодо класифікації товарів згідно з УКТ ЗЕД.

Карають передчасно

Ще одна прогресивна, але проблемна законодавча новела - це положення статті 268 та статті 460 МК України, відповідно до яких декларанти звільняються від адміністративної відповідальності за допущені ними у митній декларації помилки, що не призвели до неправомірного звільнення від сплати митних платежів або зменшення їх розміру, до незабезпечення дотримання заходів тарифного та/або нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, крім випадків, коли такі помилки допускаються систематично.

Наведу яскравий випадок із практики, який, серед іншого, свідчить про відверте ігнорування митними органами наведених положень законодавства.

У результаті проведення митним органом невиїзної перевірки фактів митного оформлення товарів було прийнято рішення про необхідність класифікації оформлених товарів за іншим кодом згідно з УКТ ЗЕД. Зміна коду товару призвела до збільшення ставки мита та до нарахування додаткових сум митних платежів, які були оформлені податковими повідомленнями-рішеннями. Винесені податкові повідомлення-рішення підприємство - власник товару, оскаржило до суду. Відповідно до п. 56.18 ст. 56 Податкового кодексу України, при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов’язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили. Тобто до встановлення судом законності нарахованих грошових зобов’язань невирішеним залишається питання про те, чи заявлення декларантом неточних відомостей щодо коду товарів вплинуло на розмір нарахованих митних платежів, які підлягають сплаті за митне оформлення товарів.

Незважаючи на наведені обставини, а також на те, що декларант заявляв відомості про код товару на підставі рішення митного органу про визначення коду товару, співробітники митниці склали по відношенню до представника митного брокера протокол про порушення митних правил, передбачене статтею 485 МК України, за результатами розгляду якого заступником начальника митниці винесено постанову, якою декларанта притягнено до адміністративної відповідальності та накладено просто фантастичну суму штрафу.

Таким чином, у наведеному випадку, крім неврахування факту відсутності вини декларанта у заявлені неправдивих відомостей щодо коду товару, митним органом повністю проігноровані положення статей 268,460 МК України.

Без зупинок

Не менш болючим питанням залишається відсутність можливості зупинення провадження у справі про порушення митних правил. Дуже часто після прийняття митним органом рішення щодо класифікації товарів декларанти, не погоджуючись з позицією митниці, звертаються до суду з позовом про скасування протиправного рішення митного органу. Вирішення питання щодо правильності класифікації товару в абсолютній більшості випадків потребує спеціальних знань, а тому суди, при вирішенні таких категорій справ звертаються за допомогою до експертів та призначають відповідну судову експертизу. Таким чином, судовий розгляд справи (включаючи розгляд в суді апеляційної інстанції) триває більше ніж півроку. Однак до вирішення питання про законність оскаржуваного рішення щодо класифікації товарів, співробітники митниці складають по відношенню до декларанта протокол про порушення митних правил за статтею 472 або статтею 485 МК України. Посадові особи митного органу чи суди, які уповноважені на розгляд справи про порушення митних правил, обмежені відповідними строками накладення адміністративного стягнення. А тому вони не можуть, а якщо бути відвертим, то й не хочуть, переносити розгляд справи про порушення митних правил до вирішення питання про законність рішень митних органів, які стали підставою для притягнення до відповідальності декларанта.

Це один з небагатьох кричущих прикладів, який вказує на необхідність урегулювання питання про зупинення провадження у справах про адміністративні правопорушення, у тому числі й про порушення митних правил, у тих випадках, коли вирішення певної справи неможливе до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного, адміністративного, цивільного, Господарського чи кримінального судочинства.

Альтернатив у нас немає

Також, як показала практика, відсутність у новому Митному кодексі альтернативних та відносно визначених санкцій дуже часто призводить до несправедливого вирішення справ про порушення митних правил, до неврахування майнового стану правопорушників та до накладення на осіб, винних у вчиненні правопорушення, стягнень, які не співрозмірні із суспільно-шкідливими наслідками вчинених ними діянь.

Підсумовуючи викладене, варто зазначити, що новий Митний кодекс України містить позитивні положення, які направлені на захист прав декларанта від необґрунтованого притягнення до адміністративної відповідальності за порушення митних правил. Проте практика застосування цих законодавчих положень як митними органами, так і судами залишає бажати кращого. Разом з тим, багато питань, пов’язаних із вирішенням справ про притягнення до відповідальності за порушення митних правил, залишилися неврегульованими. На жаль, митні органи активно використовують такі прогалини в законодавчому регулюванні для наповнення бюджету за рахунок необґрунтованих та непомірних сум накладених штрафів.

 

 

design by Andrew Grachev
СКИДКА 20%