Зі старших класів школи мріяла стати адвокатом. З позиції ідеаліста і шукача правди, не маючи жодної уяви про справжню сутність юридичної професії. Для цього доклала максимум зусиль — брала участь і перемагала в правничих олімпіадах, вступила до найкращого, за моїми уявленнями, вузу. Кар'єра склалася, бо було постійне прагнення до самовдосконалення, бажання жити змістовно, з високим коефіцієнтом корисної дії. Якщо вже чимось займатися, то робити це лише якнайкраще. Domybest, як кажуть. Вдячна тим, у кого навчалася і продовжую навчатися. Це практично всі, хто мене оточує.
Процес становлення як юриста в Україні не був легким. На певному етапі, після ознайомлення з реаліями,було розчарування в професії. Але через переосмислення власної ролі і можливостей перейшла на наступний рівень розуміння свого призначення і знову, ще дужче, полюбила свою роботу. У перші роки практики траплялося зіштовхуватися з відмінністю у ставленні до жінки-юриста і чоловіка-юриста. Нічого дивного не бачу в тому, що в хвилини першого знайомства клієнт довірливіше ставиться до чоловіка, навіть молодого, аніж до юної дівчини. Діє стереотип, що юрист — це серйозна професія, не для жіночих плечей. Це нормально.
В юридичній кар'єрі допомагає жіноче почуття відповідальності, вимогливість до себе. Вони ж інколи й заважають. Обіймати високу посаду в юридичній фірмі для жінки означає більше роботи, менше вільного часу, вищу відповідальність. Поєднувати роботу і дім вдається завдяки вмінню правильно розставляти і змінювати пріоритети. Вільний час витрачаю на спілкування з дитиною і чоловіком. Відпочинок не є тривалим, хотілося б більшого.
( журнал «УКРАИНСКИЙ ЮРИСТ» № 109-111)