пр. Московский 52, 4 этаж, Харьков, Украина, тел. +38(057)7319580

 

Felix, qui potuit rerum cognoscere causas
Главная » Публикации » Спадкування нерухомого майна у разі відсутності правовстановлюючого документа у спадкодавця

Спадкування нерухомого майна у разі відсутності правовстановлюючого документа у спадкодавця 

Коментар Наталії Кожемякіної  для видання «Юридична газета»

Окремі питання правової процедури

Чи не кожному з нас уже доводилося чи, можливо, доведеться в майбутньому зіткнутися з питаннями спадкування майна та його оформлення.

Відповіді на більшість питань, що стосуються загальних та процесуальних моментів в отриманні та оформленні спадкового майна, можна одержати, звернувшись до Цивільного кодексу України, Закону України «Про нотаріат», Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» № 282/20595 від 22 лютого 2012 р., Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень і Порядку надання інформації з Державною реєстру речових прав на нерухоме майно» № 703 від 22 червня 2011 р. та ін.

Як же відбувається на практиці сам процес оформлення права на спадщину? Чи завжди все так ідеально, як це прописано в нормативно-правових актах? Оформлення права на спадщину може відбуватися двома шляхами, перший назвемо «загальний», а другий-«через суд».

У загальному порядку все буде виглядати, як візит до нотаріуса, написання заяви про прийняття спадщини та надання нотаріусу необхідних документів.

При зверненні спадкоємця у зв’язку з відкриттям спадщини нотаріус з’ясовує відомості стосовно факту смерті спадкодавця, часу й місця відкриття спадщини, кола спадкоємців, наявності заповіту, наявності спадкового майна, його складу та місцезнаходження, необхідність вжиття заходів щодо охорони спадкового майна.

Завершується оформлення спадкових прав видачею свідоцтва про право на спадщину. Якщо в складі спадкової маси було майно, набуття права власності на яке виникає з моменту державної реєстрації, то для зміни власника майна необхідна перереєстрація права власності. До такого майна відноситься: нерухоме майно, земля, транспортні засоби тощо.

Як бачимо, у цьому випадку нічого складного в оформленні права на спадщину немає, але що робити, якщо нотаріус відмовляє у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв’язку з відсутніст'ю правовстановлюючого документа у спадкодавця на нерухоме майно?

Така відмова нотаріуса може бути пов’язана з тим, що, наприклад, упродовж життя спадкодавець здійснив перепланування, побудував новий будинок чи інше нерухоме майно або ж зробив прибудову до нього, але не оформив правовстановлюючий документ на таке нерухоме майно. Такі ситуації досить поширені в нашому житті, і для оформлення права на спадщину потрібно буде йти другим шляхом - через суд.

Початок оформлення права на спадщину такий же, як і в загальному порядку, тобто звернення до нотаріуса, написання заяви та надання необхідних документів, але у зв’язку з відсутністю правовстановлюючого документа на нерухоме майно ми отримуємо не свідоцтво про право на спадщину, а відмову нотаріуса в його видачі.

Зазвичай у відмові нотаріуса вказано, що видати свідоцтво про право на спадщину на певний об’єкт нерухомого майна неможливо, тому що право власності на день смерті спадкодавця не виникло, оскільки на його ім’я не зареєстровано, як передбачено ст.ст. 182,331 Цивільного кодексу України, право власності на нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації. Для визнання права власності пропонуємо звернутися до суду.

Після отримання такої відмови відразу виникають питання, до якого суду звертатися та хто буде відповідачем?

Відповідь на перше питання міститься в ч. 1 ст. 114 Цивільного процесуального кодексу України, в якій вказано, що позови, які виникають з приводу нерухомого майна, пред’являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

Що стосується другого питання, то все залежить індивідуально від кожного випадку.

Як передбачено в листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 р. у спорах про визнання права власності на спадкове майно в якості належного відповідача не може розглядатися нотаріус або орган державної реєстрації прав. Якщо зазначені особи та органи відмовляють у вчиненні покладених на них нотаріальних дій чи здійсненні державної реєстрації, така відмова може бути оскаржена в судовому порядку, за умови відсутності спору про право на спадщину.

Помилковою є практика тих судів, які в порушення засад диспозитивності цивільного судочинства залишають без руху позовні заяви, у яких, на думку суду, неправильно визначено відповідача, і надають додатковий строк позивачеві для усунення недоліків.

У разі пред’явлення позову до неналежного відповідача суд за клопотанням позивача, не припиняючи розгляду справи, замінює первісного відповідача належним відповідачем, якщо позов пред’явлено не до тієї особи, яка має відповідати за позовом, або залучає до участі у справі іншу особу як співвідповідача.

Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача, суд відмовляє в задоволенні позову.

Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. У такому випадку до спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини.

Для набуття права власності у встановленому законодавством порядку спадкоємець повинен здійснити дії, які необхідні для набуття права власності на визначене нерухоме майно, зокрема на житловий будинок, іншу споруду.

У разі відсутності державної реєстрації права власності на нерухоме майно, створене та оформлене в передбаченому законом порядку до набрання чинності Законом України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», спадкоємці, які прийняли спадщину, мають право па оформлення спадкових прав шляхом звернення до нотаріальної контори за видачею свідоцтва про право на спадщину. Це зумовлено тим, що нормативні акти, які діяли до 1 липня 2004 року, передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до набрання чинності вищезазначеного Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Право власності на об’єкти самочинного будівництва може бути визнано за спадкоємцем, що має право вимагати визнання такого права, виключно за умови наявності документів про право власності на землю або про право користування земелькою ділянкою, що видані на ім’я спадкодавця або спадкоємця, та актів введення будівлі в експлуатацію, якщо їх наявність необхідна відповідно до вимог законодавства, чинного на час завершення будівництва.

Зазвичай належним відповідачем у справі про визнання права власності в порядку спадкування на самочинне будівництво є відповідна місцева рада, до компетенції якої належить вирішення питання щодо розпорядження землями відповідних територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність  громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності; вирішення питання вибору, вилучення (викупу) земельних ділянок, надання дозволу на будівництво об’єктів містобудування; вирішення питання щодо розташування та проектування нового будівництва, здійснення реконструкції, реставрації, капітального ремонту об’єктів містобудування та упорядкування територій.

Отже, як вбачається з вищевикладеного, спадкування нерухомого майна, на яке відсутній правовстановлюючий документ, є досить складним і потребує детального дослідження процесу його будівництва, реконструкції тощо.

Едуард Тюпа, юрист ТОВ «АК Станицький, Санін та партнери»

«Суд досить часто не має об’єктивної можливості перевірити, чи взагалі спадкодавець мав бажання оформити майно у свою власність»

Наталія Кожемякіна, Юрист ЮФ FELIX

Про спадкування нерухомого майна без правовстановлюючих документів написано досить багато, можливі шляхи вирішення цього питання на практиці успішно застосовуються. Зосередимося на ризиках, з якими можуть зіткнутися спадкоємці.

Слід почати з того, що для отримання спадщини у вигляді нерухомого майна потрібно отримати статус спадкоємця, потім - свідоцтво про право на спадщину. Відповідно до Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Мін’юсту від 22.02.2012 р. № 296/5, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, яке підлягає реєстрації, проводиться нотаріусом після подання правовстановлюючих документів щодо належності цього майна спадкодавцеві. Проте досить часто трапляються випадки, коли спадкоємець не може пред’явити правовстановлюючий документ, оскільки він просто відсутній. Причини різні: спадкодавець не оформив з будь-яких причин за своє життя право власності на майно, втрата оригіналу документа. У випадку втрати оригіналу правовстановлюючого документа спадкоємці за заявою можуть отримати у нотаріуса його дублікат. У разі якщо правовстановлюючий документ взагалі не видавався спадкодавцю та за його життя право власності не було оформлено, нотаріус законно відмовляє у видачі свідоцтва про право власності на нерухоме майно та роз’яснює процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку. Отже, у цьому випадку єдиний можливий шлях вирішення проблеми - судовий.

Склалася досить поширена та успішна судова практика щодо цього питання в частині визнання права власності на спадкове нерухоме майно в порядку спадкування за законом. Проте слід враховувати деякі нюанси та проблеми, які все ж таки виникають. Трапляються випадки, коли суд відмовляє у визнанні права власності спадкоємцю з тих підстав, що на момент відкриття спадщини внаслідок неоформлення за життя спадкодавця права власності на майно, останнє не може входити у спадкову масу. Більше того, якщо спадкодавцем не вчинялися будь-які дії, які б свідчили про його бажання за життя оформити своє право власності (наприклад, звернення до органів нотаріату, органів державної влади чи місцевого самоврядування), суд за таких обставин досить часто не має об’єктивної можливості перевірити, чи взагалі спадкодавець мав бажання оформити майно у свою власність, чи ні (рішення Апеляційного суду Харківської області від 23.10.2012 року, справа № 2-2389/2008). Тому, звертаючись до суду, слід пам’ятати про необхідність надання суду доказів того, що спадкодавець бажав за життя оформити право власності на нерухоме майно (звертався до органів нотаріату, органів державної влади чи місцевого самоврядування тощо). Крім того, як вихід з цієї ситуації можливий варіант визнання права власності, взагалі не пов’язаний зі спадкуванням наприклад: за набувальною давністю або через самочинне будівництво але ці варіанти можуть бути застосовані лише в передбачених законодавством випадках.

 

design by Andrew Grachev
СКИДКА 20%