Закон - ніщо, поки за ним не стоїть жива,
зацікавлена громадська думка
Уенделл Філліпс
5 липня ц.р.Верховна Рада України дала зелене світло Закону "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (далі - Закон), що визначає правові засади організації та діяльності адвокатури і здійснення адвокатської діяльності в Україні.Цим документом, зокрема, передбачено розширення переліку існуючих видів і гарантій адвокатської діяльності, визначено зміст адвокатської таємниці та правовий механізм її захисту. Закон містить положення про створення та функціонування Єдиного реєстру адвокатів України, який ведеться Радою адвокатів України з метою збирання, зберігання, обліку та надання достовірної інформації про чисельність і персональний склад адвокатів. Законом також передбачено створення Національної асоціації адвокатів України, яка покликана об"єднати всіх адвокатів України (станом на початок 2012 р., за даними Реєстру адвокатів України, їх близько 32 тис.) в єдину організацію, що слугуватиме гарантією незалежної діяльності адвокатури в Україні.
Розуміючи актуальність прийнятого Закону для юридичної спільноти та чисельність нововведень, "Правовий тиждень" запитав у адвокатів, якої вони думки про цей багатостраждальний документ і чого слід очікувати від його застосування на практиці.
Адвокат, заступник голови Союзу юристів України, член ВККА при Кабінеті міністрів України, Заслужений юрист України Катерина КОВАЛЬ:
- Закон має впорядкувати організаційні умови діяльності адвокатури, встановити загальні вимоги до претендентів на здобуття адвокатського статусу, зрівняти в правах і обов"язках усіх працюючих у країні адвокатів. Об"єднання адвокатських утворень, розділених раніше, в Національну асоціацію адвокатів, поза сумнівом, сприятиме підвищенню професійного рівня, правової культури, корпоративної солідарності української адвокатури.
Критика правників та законодавця з приводу об’єднання адвокатів в одну громадську організацію мала місце, оскільки Конституція забороняє примусове об’єднання в громадські організації. Новий Закон передбачає зовсім іншу концепцію реєстрації, організації та правового регулювання професійної організації. Саме такий підхід свідчитиме про розуміння суспільством особливостей вільних професій (адвокатів). Необхідно усвідомлювати, що вільна професія не може реалізуватися без єдиної професійної організації.
Завдяки новому Закону врешті-решт має розпочатися реальний об"єднуючий процес адвокатів. Найважливішими змінами вважаю індивідуалізацію адвоката (щоб головною особою був адвокат, а не об"єднання чи інші громадські установи, організації) і законодавче оформлення гарантії захисту адвокатської таємниці.
Адвокати втомилися від внутрішньої боротьби, суперечностей між адвокатськими та юридичними громадськими організаціями в баченні реформи адвокатури й уніфікації професії. У Римі були адвокати, але не було адвокатури. Адвокат має стати і економічно, і процесуально незалежним. Максимум демократичності має бути у всіх процедурах, пов"язаних із корпоративністю і самоврядністю.
Закон не може влаштовувати всіх і бути виключно позитивним. Але зараз, мені здається, не час говорити про недоліки, адже перед нами стоїть інше, важливіше завдання - зробити так, щоб новий Закон був прийнятий адвокатурою. "Закону мало бути справедливим: треба, щоб його визнали таким люди, від яких він очікує покори", - говорив Тертуліан (християнський богослов).
Звичайно, адвокати усвідомлюють свою винятковість, тому що вони узаконена опозиція державі у всіх кримінальних справах, адже право на захист гарантується кожному. І цей обов"язок делегований ним не державою в особі парламенту або Президента, а Конституцією.
Користуючись незалежністю, адвокат повинен пам"ятати, що мета не може виправдовувати засоби. І високі цілі правосудного захисту суспільства й особистості від несправедливого обвинувачення мають бути досягнуті тільки за допомогою моральних способів і прийомів.
В української адвокатури велика історія і славні професійні традиції. Переконана, що в сучасних умовах багатющі здобутки вітчизняної адвокатури будуть примножені, а її роль неухильно збільшуватиметься. І, як говорив Віктор Черномирдін, "нам ніхто і ніщо не завадить перевиконати наші закони".
Величезна подяка адвокатам, які, працюючи в робочих групах, докладали великих зусиль для реформування адвокатури, розробки законопроектів та інших нормативно-правових актів, що мають чіткий механізм реалізації і узгоджують різні аспекти реформи. Підтримка адвокатури в період реформування буде не тільки дієвою, але й символічною. Вона дасть надію на те, що цей правовий острів створить великий незалежний материк, на якому права асоціюватимуться не з привілеями одних і обов’язками інших, а із законом та правопорядком, захистом прав громадян та незалежністю професійних адвокатів.
Партнер юридичної фірми Felix, адвокат Оксана КОБЗАР:
- Принаймні Закон мав би бути грамотним, виваженим і якісним, як юридичний документ. Прикро, що він не виглядає як результат професійної роботи юристів. Ми чекали на гарантії адвокатської діяльності. Маємо їх аж 17. Є строк відповіді на адвокатський запит і адміністративна відповідальність за його порушення. Але радість псує непомітний виняток - якась інформація з обмеженим доступом, коло якої не визначене, тобто адвокатський запит за таких формулювань залишається неповноцінним інструментом.
Маємо тепер і посилення захисту прав адвоката при здійсненні відносно нього процесуальних дій. Тепер правоохоронці зобов’язані інформувати Раду адвокатів регіону про затримання адвоката. Певна річ, це позитив. Детально виписано також порядок проведення обшуку та огляду в адвокатів. Інші гарантії мають декларативний характер або дублюють норми існуючих законів. Наприклад, я не побачила в Законі чіткої відповідальності за розголошення адвокатської таємниці.
Деякі з гарантій взагалі збивають з пантелику: забороняється ототожнення адвоката з клієнтом. Або таке: органи державної влади у відносинах з адвокатом мають дотримуватися практики Європейського суду. Дивні права адвоката на вилучення речей і документів не забезпечені жодними правовими механізмами та не узгоджені з нормами процесуальних законів. Отже, в плані гарантій маємо дещо, хоч і далеке від досконалості.
Водночас Закон викликає низку запитань щодо організації адвокатської діяльності. Перш за все це стосується діяльності юридичної фірми, у якій адвокати працюють за наймом. Виписали три форми організації адвокатської діяльності, але вони жодним чином не пов’язані з існуючими організаційно-правовими формами підприємницької діяльності. Не визначено, чи вважатиметься адвокатська діяльність підприємницькою з метою оподаткування, як одночасно оподатковувати адвокатські послуги й інші юридичні послуги, які адвокат надає як звичайний юрист. Незрозуміло також, навіщо Закон висуває вимоги до чинників, які мають враховуватися при встановленні розміру адвокатського гонорару, та ще й такі недолугі.
При всій повазі до зарубіжних колег абсолютно незрозуміло, чому іноземний адвокат може бути допущений до практики в Україні без складання кваліфікаційних іспитів. У чому тоді сутність цих іспитів. Особливо цікаво, що ми допускатимемо до практики іноземних адвокатів із країн, де діє common law.
Старший юрист ЮК AprioriLex Олеся СОКОЛЬСЬКА:
- Значна кількість норм Закону присвячена створенню та функціонуванню незалежної системи адвокатського самоврядування. На регіональному рівні самоврядування здійснюватиметься через діяльність рад та конференцій адвокатів регіону, кваліфікаційно-дисциплінарних комісій адвокатури, ревізійних комісій адвокатів регіонів, а на всеукраїнському - Вищою кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури, Вищою ревізійною комісією адвокатури, Радою адвокатів України та З’їздом адвокатів України.
Головними завданнями адвокатського самоврядування мають стати забезпечення незалежності адвокатів, захист від втручання у здійснення адвокатської діяльності, створення сприятливих умов для неї. Крім того, законодавчим органом передбачено, що:
· представники Ради адвокатів регіону будуть присутніми під час проведення обшуку чи огляду житла, іншого володіння адвоката, приміщень, де він здійснюватиме адвокатську діяльність, тимчасового доступу до речей і документів адвоката;
· орган або посадова особа, які затримали адвоката або застосували до нього запобіжний захід, будуть зобов’язані негайно повідомити про це відповідну Раду адвокатів регіону.
Нормами Закону передбачається також створення Національної асоціації адвокатів, членство в якій буде обов’язковим для кожного адвоката.
Створення значної кількості органів адвокатського самоврядування, прийняття ними обов’язкових рішень, автоматичне та обов’язкове членство в Національній асоціації адвокатів України викликали занепокоєння практикуючих адвокатів щодо можливого втручання в їхню діяльність.
Водночас Закон передбачає і беззаперечно позитивні зміни:
· віднесення до професійних прав адвоката права збирати відомості про факти, що можуть бути використані як докази, в установленому законом порядку запитувати, отримувати і вилучати речі, документи, їх копії, ознайомлюватися з ними та опитувати осіб за їхньою згодою;
· встановлення строку для надання відповіді на адвокатський запит та адміністративної відповідальності за відмову, несвоєчасне, неповне надання відповіді. Хоча вже зараз можна стверджувати, що норма Закону щодо ненадання адвокатам інформації з обмеженим доступом негативно вплине на їхню можливість зібрати необхідні відомості;
· закріплення на рівні закону права адвокатів іноземних держав здійснювати адвокатську діяльність на території України.
На мій погляд, однозначно сказати, чи сприятиме новий Закон подальшому демократичному розвитку української адвокатури, створенню дієвого адвокатського самоврядування, здатного виконувати покладені на нього завдання, можна буде лише з часом.
Сайт http://smi.liga.net