пр. Московский 52, 4 этаж, Харьков, Украина, тел. +38(057)7319580

 

Felix, qui potuit rerum cognoscere causas
Главная » Публикации » ВАСУ: ліквідація відкладається?

ВАСУ: ліквідація відкладається?

Проект закону про ліквідацію Вищого адміністративного суду України пропонують відхилити

Коментар Костянтина Носова для «Юридичної газети»

Комітет з питань верховенства права та правосуддя рекомендує парламенту відхилити проект закону про ліквідацію Вищого адміністративного суду України № 2349 від 20.02.2013 р. (далі -Законопроект №2349), поданий народними депутатами Юрієм Одарченком, Андрієм Павловським, Степаном Курпілем та Олександром Чорноволенком. Законопроектом № 2349 пропонується внести зміни до чинного законодавства щодо ліквідації ВАСУ як суду касаційної інстанції, оскільки суд спричиняє систематичні порушення конституційних прав громадян, у більшості випадків підтримує позицію чиновників та органів державної влади, а весь тягар доказування покладається на громадянина, проти якого працює весь державний апарат.

Тільки розформування!

Як йдеться у пояснювальній записці до документа, Законопроект № 2349 спрямований па комплексне вирішення проблеми порушень законності у діяльності ВАСУ шляхом його повного розформування. Документом пропонується ліквідувати Вищий адміністративний суд України як суд касаційної інстанції та вищий спеціалізований суд адміністративної юрисдикції. Справи, які надійшли до Вищого адміністративного суду України для розгляду в касаційному порядку до набрання чинності законом закінчуються розглядом у цьому суді, усі інші справи тимчасово розглядаються судовою палатою з адміністративних справ Верховного Суду України. Цій же палаті передаються функції Вищого адміністративного суду по справах, в яких він є судом першої або апеляційної інстанції.

Законопроект № 2349 дозволяє подати до Верховного Суду України апеляційну скаргу на будь-яке рішення, яке було прийнято ВАСУ як судом першої інстанції, але не довше ніж протягом 1 місяця з моменту набрання чинності законом.

З метою укомплектування Верховного Суду України належною кількістю суддів з розгляду адміністративних справ Пленуму Верховного Суду України дозволяється здійснювати тимчасове переведення до Верховного Суду України суддів, що були обрані безстроково до інших судів України. Такі судді здійснюють судочинство у адміністративних справах, але не мають права голосу на Пленумі.

Судді Вищого адміністративного суду України за їхніми заявами переводяться до інших вищих спеціалізованих судів або до апеляційних чи місцевих судів. Крім того, такі судді отримують право на відставку. Судді, які брали участь у роботі палат із розгляду позовів проти Президента України, Верховної Ради України, Вищої ради юстиції та Вищої кваліфікаційної комісії суддів, можуть переводитися лише до апеляційних та місцевих судів.

Протягом 6 місяців Верховному Суду України рекомендується розробити пропозиції щодо визначення нового суду касаційної інстанції з адміністративних справ. Передбачається, що протягом року Верховна Рада України проведе судову реформу, у результаті чого система адміністративного судочинства буде відновлена.

Автори документа вважають, що внаслідок прийняття законопроекту буде забезпечене право громадян на доступ до справедливого та неупередженого правосуддя, ліквідовано джерело корупції та порушення норм законності, забезпечено конституційні права та свободи всіх суб’єктів адміністратив­них правовідносин.

ВАСУ вже не той? 

Необхідність прийняття Законопроекту № 2349 автори документа обґрунтовують тим, що Вищий адміністративний суд України, який очолив систему адміністративних судів, було утворено у 2005 році з метою захисту прав і свобод людини і громадянина від порушень з боку органів державної влади та місцевого самоврядування. Утім, на жаль, починаючи з 2010 року ВАСУ спричиняє систематичні порушенння конституційних прав громадян, у більшості випадків підтримує позицію чиновників органів державної влади. За словами нардепів, сам підхід суду до розгляду адміністративних справ давно відійшов від принципу, коли саме чиновник був зобов’язаний доводити правомірність своїх дій. На даний момент весь тягар доказування покладається на громадянина, проти якого працює весь державний апарат.

Для закріплення своєї позиції законотворці також наводять у пояснювальній записці низку гучних справ, які, на їхню думку, є показовими відносно принципів роботи ВАСУ у 2010-2013 роках.

Так, у 2010 році ВАСУ відмовився витребувати належні докази по адміністративній справі щодо фальсифікацій під час другого туру виборів Президента України, що призвело до неможливості встановлення істини по цій справі (Справа П-28/10). Тоді суд вирішив, що для перевірки наявності фальсифікацій йому не потрібна документація окружних виборчих комісій, на яких ці фальсифікації відбулися, немає потреби допитувати свідків та вивчати дані оригіналів протоколів з мокрими печатками. Фактично така позиція суду привела до влади нинішнього Президента України.

У 2011 році Вищий адміністративний суд залишив без розгляду позовну заяву щодо незаконності призначення суддею Печерського районного суду міста Києва Родіона Кірєєва (справа П/9991/530/11) через пропущений строк звернення до суду позивачем. При цьому, на думку суду, позивач мав подати позов до суду раніше, ніж йому були надані матеріали, на підставі яких цей позов подавався. Суд вирішив, що, незважаючи на те, що позивач не зміг своєчасно отримати докази з вини органів державної влади, це не може бути підставою для поновлення пропущених строків, оскільки є необхідним «захист законних прав судді Кірєева». Цим суд підкреслив, що права державного чиновника для нього важливіші за принципи правосуддя.

У тому ж році ВАСУ встановив, що Президент України не зобов’язаний виконувати свої передвиборчі обіцянки та не несе перед народом України жодної відповідальності (Справа П/9991/367/11).

У 2012 році Вищий адміністративний суд відмовився розглядати питання фальсифікації виборів Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, мотивуючи це тим, що позивач нібито не має особистого інтересу у встановленні незаконності обрання Уповноваженого (П/9991/241/12). Той факт, що позивач був народним депутатом, який брав участь у виборах і голосував проти кандидатури Уповноваженого, суд до уваги не взяв.

Того ж року ВАСУ відмовився передавати на розгляд Верховному Суду України апеляційну скаргу на власне рішення, яке в силу положень Конституції України могло бути оскаржене. Фактично ВАСУ розглянув скаргу сам на себе, чим порушив конституційні засади судочинства.

Крім того, за словами авторів Законопроекту № 2349, ВАСУ неодноразово умисно підміняв поняття «конституційність» та «законність» нормативно-правового акта, відмовляючи у відкритті провадження в позовах, які стосувалися прийняття нормативно-правових актів Верховною Радою України з порушенням Регламенту. На думку авторів документа, такими ухвалами ВАСУ, фактично, позбавляв громадян доступу до правосуддя, оскільки Конституційний Суд України не розглядає питання порушення Регламенту Верховної Ради України під час прийняття нормативно-правопих актів.

Під час виборів до Верховної Ради України 2012 року ВАСУ неодноразово підтверджував правомірність очевидно незаконних рішень, дій та бездіяльності Центральної виборчої комісії, а також неналежним чином розглядав скарги, що стосуються результатів виборів.

Крім того, Європейським судом з прав людини по справі «Волков проти України» встановлено, що Вищий адміністративний суд України під час розгляду позовної заяви колишнього судді Верховного Суду України Волкова грубо порушував засадничі принципи справедливого судочинства, що призвело до незаконного позбавлення судді Верховного Суду України його повноважень. Європейським судом було констатовано залежність ВАСУ від Вищої ради юстиції та неможливість об’єктивного розгляду цим судом справ, в яких ВРЮ є відповідачем.

Діяльність ВАСУ як суду першої інстанції у справах проти Верховної Ради України, Президента України, Вищої ради юстиції та Вищої кваліфікаційної комісії суддів доводять, що громадяни України, фактично, не мають шансів на задоволення позовних вимог до вищих органів державної влади. Користуючись неможливістю оскарження своїх рішень судді ВАСУ допускали грубі порушення норм ма­теріального та процесуального права, безпідставно відмовляли у відкритті провадження та порушували право на доступдо правосуддя.

Але, на думку нардепІв, останнє рішення ВАСУ остаточно довело, що даний орган більше не забезпечує правосуддя в Україні. Своєю постановою від 08.02.2013 року по справі П/800/99/13 у неконституційний спосіб, усупереч нормам матеріального та процесуального права, з порушенням норм предметної підсудності та з виходом за межі власних повноважень ВАСУ прийняв рішення про скасування депутатських повноважень двох народних депутатів України, які відмовилися вступати до фракції Партії регіонів. Таким чином ВАСУ остаточно показав, що правосуддя не має для нього жодного значення. У силу положень нинішнього законодавства перевірка діяльності окремих суддів і законності окремих рішень не розв’яже проблеми, через що необхідно приймати радикальне рішення щодо очищення української юстиції. Єдиним можливим виходом, на думку нардепів, є повне оновлення суду касаційної інстанції в адміністративних справах, що є неможливим без ліквідації Вищого адміністративного суду України.

Прийняття недоцільне?

Утім, висновок Головного науково-експертного управління щодо проекту Закону України «Про ліквідацію Вищого адміністративного суду України» виявився невтішним. ГНЕУ, проаналізувавши проект, не вважає за можливе підтримати його з наступних причин. Так, відповідно до п. 23 ч. 1 ст. 106 Конституції України утворення судів загальної юрисдикції віднесено до повноважень Президента України. Натомість, у ч. 1 ст. 19 Закону України «Про судоустрій і статус суддів України» (далі – Закон) передбачено, що суди загальної юрисдикції утворюються і ліквідовуються Президентом України за поданням Міністра юстиції України на підставі пропозиції голови відповідного вищого спеціалізованого суду.

При цьому Конституційний Суд України у своєму рішенні 21 червня 2011 року № 7-рп/2011 вказав на те, що закладений у ч. 1 ст. 19 Закону порядок утворення, ліквідації судів Президентом України відповідає визначеному законодавцем механізму щодо реалізації принципів створення і ліквідації юридичних осіб публічного права та конституційним засадам здійснення державної влади в Україні, передбаченим ч. 2 ст. 19, пунктами 23,31 частини першої статті 106 Конституції України, а отже, є конституційним.

У свою чергу, відповідно до рішення Конституційного Суду України від 2 березня 1999 року № 2-рп/99 законами України можуть регулюватися «питання, вирішення яких відповідно до Конституції України не належить до повноважень інших (окрім Верховної Ради України) органів державної влади або органів місцевого самоврядування». Оскільки питання утворення чи ліквідації конкретних судів, як зазначено вище, є одним з конституційних повноважень Президента України, то вирішення цього питання у законі буде перевищенням конституційних повноважень Верховної Ради України і суперечитиме вимогам п. 23 ч. 1 ст. 106 Конституції України.

Утворення чи ліквідація відповідних державних органів (у тому числі судів) насамперед пов’язано з питанням доцільності та зумовлено відповідними суспільними потребами. З огляду на це, саме по собі невиконання чи неналежне виконання суддями Вищого адміністративного суду України покладених на них законом повноважень щодо здійснення об’єктивного та неупередженого правосуддя не може бути приводом для ліквідації зазначеного суду (тим більше з подальшим утворенням нового аналогічного суду (ст. 4 законопроекту). На думку фахівців ГНЕУ, для усунення вказаних «проблем» законодавством про судоустрій і статус суддів передбачено механізм притягнення суддів до дисциплінарної відповідальності (розділ VI Закону).

Якщо ж у діях окремого судді буде виявлено ознаки злочину, то Генеральний прокурор або його заступник повідомляють його про підозру у вчиненні злочину, з можливістю подальшого його відсторонення від посади (ч. 3,4 ст. 48 Закону). У разі ж набрання законної сили обвинувальним вироком суду щодо судді Вища кваліфікаційна комісія суддів України повідомляє про це Вищу раду юстиції, яка вносить подання про звільнення судді з посади (ч. 2 ст. 106 Закону).

З огляду на викладене, спеціаліс­ти ГНЕУ вважають, що законопроект суперечить положенням Конституції України і містить юридично некоректні та необгрунтовані положення, а тому приймати його недоцільно.

І тут проти…

У свою чергу профільний Комітет з питань верховенства права та правосуддя також рекомендує парламенту відхилити проект закону про ліквідацію Вищого адміністративного суду України. Під час обговорення народні депутати наголошували на тому, що питання утворення чи ліквідації судів не відноситься до компетенції Верховної Ради. Зазначалося також, що відповідно до ч. З ст. 19 Закону «Про судоустрій і статус суддів» підставами для утворення чи ліквідації суду є зміна визначеної цим Законом системи судів, потреба поліпшити доступність правосуддя або зміна адміністративно-територіального устрою.

Зважаючи на мету законопроекту та текст пояснювальної записки, народні депутати наголошували, що відповідно до ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов’язковими до виконання на всій території України. Крім того, ст. 126 Конституції України гарантує незалежність і недоторканність суддів і забороняє вплив на них у будь-який спосіб, а ст. 129 визначає, що судді при здійсненні правосуддя незалежні й підкоряються лише закону.

Члени Комітету також звертали увагу на те, що відповідно до ст. 47 Закону «Про судоустрій і статус суддів» суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання в діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену законом. При цьому члени Комітету підкреслили, що законність та обґрунтованість процесуальних дій і судових рішень перевіряє виключно суди апеляційної и відповідно касаційної інстанції. Позапроцесуальний контроль не допускається. Народні депутати не можуть надавати правову оцінку діям та рішенням суду. Крім того, неприпустимо використовувати право законодавчої ініціативи як інструмент для покарання за ухвалені судові рішення.

На засіданні Комітету йшлося й про те, що в Рекомендації № (94) 12, ухваленій Комітетом Міністрів Ради Європи 13 жовтня 1994 року, зазначено: судді повинні приймати свої рішення цілком незалежно і мати змогу діяти без обмежень, без неправомочного впливу, підбурення, тиску, погроз, неправомочного прямого чи непрямого втручання, незалежно з чийого боку та з яких мотивів воно б не здійснювалося. У законі мають бути передбачені санкції проти осіб, які намагаються в такий спосіб впливати на суддів. Судді мають бути цілком вільними у винесенні неупередженого рішення у справі, яку вони розглядають, покладатися на своє внутрішнє переконання, власне тлумачення фактів та чинне законодавство. Судді не зобов’язані давати звіт щодо справ, які знаходяться в їхньому провадженні, жодній особі, яка не належить до системи судової влади.

Тетяна Пашковська

 

Костянтин Носов

Юрист

ЮФ «FELIX LAW FIRM»

Коментований законопроект можна охарактеризувати як приклад «фіктивної» депутатської нормотворчості - щось депутати начебто роблять, але результату від такої роботи чекати не варто.

Група авторів декларує, що мета цього законопроекту - створення судового органу, який би гарантував належний судовий захист прав громадян від порушень з боку суб’єктів владних повноважень, адже ВАСУ як суд касаційної інстанції з адміністративних справ повністю себе дискредитував. В обґрунтування порушення законності з боку ВАСУ наводиться низка справ, які, на думку авторів, є гучними та показовими. Проте твердження про незаконність рішень у таких справах насамперед пов'язані з невідповідністю позиції суду політичним поглядам авторів законопроекту.

Не беручи до уваги політичні погляди авторів, все ж таки їм мало бути відомо, що ліквідація судів є одним з конституційних повноважень Президента України (ст. 106 Конституції України), а не Верховної Ради України. Тобто такий законопроект за визначенням є неконституційним. Це щодо матеріальної частини питання. Стосовно ж змісту законопроекту, то він також викликає певне здивування. Так, пропонується ліквідувати ВАСУ і замість нього створити вищий спеціалізований суд з розгляду адміністративних справ. Тобто автори вважають, що зміна назви судового органу потягне за собою обов’язкові позитивні зміни в правозастосовній роботі адміністративних судів.

У будь-якому судовому спорі завжди будуть сторони, які будуть задоволені роботою суду (читай прийнятим рішенням) і які піддаватимуть роботу суду критиці, звинувачуватимуть у заангажованості, підтримці певних інтересів. Так було, так є і так буде. А авторам законопроекту хотілось би побажати спрямувати їхню законотворчу ініціативу в конструктивніше русло, адже існує безліч першочергових питань, які потребують якісного нормативного врегулювання.

 

design by Andrew Grachev
СКИДКА 20%